У дослідженні фразеологічної картини світу давньоверхньонімецького періоду особливий інтерес викликають відчуття людини в навколишньому світі. Час і простір відіграють за всіх часів найважливішу роль у картині світу. Специфіка сприйняття просторових відносин визначається умовами життя народності в конкретний історичний період. Відсутність єдиного політичного центру в Німеччині в VIII - XI ст. і економічна роз'єднаність призвели до того, що людина пересувалася в основному в межах певної місцевості. Географічний (у широкому розумінні) і релігійний простір тісно перепліталися. Середньовічний християнин протиставляв свій позитивний світ чужому негативному, нехристиянському. Тому відчуття людини себе в просторі розглядається також в релігійному дискурсі. Поняття часу відзначається складною семантикою й містить у собі час релігійний, природний, аграрний. Лінійний розвиток часу протиставляється циклічному.

Исследована лексическая семантика производного слова, в частности глаголов, образованных от имен существительных со значением времени. Такие дериваты занимают периферийное положение в лексико-семантическом поле времени. Однако до настоящего времени они недостаточно исследованы ни с точки зрения денотативно-сигнификативного значения, ни в аспекте деривационных связей, что обусловливает актуальность этой статьи.

Діалоги зовнішні - різновид прямого мовлення - є активно використовуваними в прозі Є. Кононенко. В аналізованих творах співіснують діалоги, налаштовані на позитивну, доброзичливу та успішну комунікацію, та діалоги, спрямовані на негативну, агресивну, конфліктну, суперечливу комунікацію. Перший підтип засвідчує взаєморозуміння між партнерами, гармонію стосунків, сприятливий для розмови клімат, адекватні реакції співрозмовників, плавний розвиток подій з метою обговорення адресатом та адресантом певної інформації, її доповнення та конкретизації. Другий підтип охоплює дискусію між партнерами, сварку, лайку, скандал, звинувачення, з'ясування стосунків та їх розрив, суперечку, погрози, напруження пристрастей з метою вплинути на думку співрозмовника, довести власну правоту, переконати в чомусь. Діалоги обох підтипів є широко представленими в прозі досліджуваної письменниці, адже герої творів перебувають у різних життєвих психічних станах, що супроводжують діалоги такого роду: співчуття, зацікавленості, співпереживання, стресу, стані підвищеної емоційної напруги тощо.

Грунтовне вивчення квантитативності в лінгвістиці, здійснюване переважно в межах логічного, комунікативного, прагматичного її напрямів, певні питання все ж залишає невисвітленими. Інноваційний спосіб дослідження, що базується на засадах когнітивної лінгвістики, зокрема на положеннях про глибинний характер й образну природу її об'єктів, репрезентовано в розвідці Г. І. Берестньова. Встановлені вченим інваріантні образи множинності дозволяють систематизувати уявлення про велику кількість, і, як виявляється, не тільки в понятійному плані й не тільки в російській мові. Аналіз співвідношення образів і первинних смислів, у парадигмі яких відбувалося формування значень слів, що їх виявляють, дозволяє зрозуміти номінацію множинних об'єктів.

Простежено інтертекстуальні зв'язки "Казки про калинову сопілку" Оксани Забужко, виявлено зв'язок літературного твору з народним еквівалентом, акцентовано увагу на поетиці казки, засобах передачі філософського змісту.

Окреслено основні розбіжності між поняттями "мова", "мовлення" і "мовленнєва діяльність"; з'ясовано, який зв'язок існує між ними, адже їх природа взаємозалежна та взаємозумовлена; проаналізовано погляди В. фон Гумбольдта, Ф. де Соссюра, М. Бахтіна, Ф. Бацевича та інших учених стосовно задекларованої теми; визначено закономірності розвитку цих понять, розглянуто тенденції їх функціонування.

На матеріалі української поезії межі XIX - XX століть простежено взаємозближення музики і літератури, виявлено численні літературно-музичні кореляції, що підтверджують тенденцію до взаємозбагачення різних видів мистецтва і продуктивність авторських пошуків у цьому напрямку. На основі запропонованих зарубіжними вченими класифікацій здійснено систематизацію літературно-музичних кореляцій в українській поезії зазначеного періоду.

Изучен речевой жанр поучающего дискурса "наказ". Он является полииллокутивным, т. к. содержит в себе элементы суггестии и прескрипции. Основная модальность - морализаторская, дидактичная. Позиции адресанта и адресата в наказе асимметричны: адресант находится в приоритетной позиции по отношению к адресату. Способы и средства выражения побудительной интенции адресанта - прямой имплицитный/эксплицитный и косвенный эксплицитный.

Рассмотрены два произведения О. М. Сомова о гайдамаке Гаркуше - "Гайдамак. Малороссийская быль" и "Гайдамак. Главы из малороссийской повести" в плане изучения особенностей процесса категоризации персонажами поведения так называемого "изгоя". Гайдамак оценивается средой как "чужое", опасное, а потому - отторгаемое. Установлена связь между категоризацией и мифологизацией народной средой всего, что выходит за пределы нормы (в данном случае - нормы поведения с точки зрения закона). Свободное от догматизма миропонимание Гаркуши, его независимость и бесстрашие мотивируются представителями среды как проявление сверхъестественных способностей. Произведения Сомова рассмотрены в контексте литературы первой половины XIX века, в частности - повести Н. Кукольника "Запорожцы" и незавершенного романа В. Нарежного "Гаркуша. Малороссийский разбойник". Изучение особенностей восприятия коллективом "чужого" направлено на выявление специфики воссозданной в художественном произведении картины мира.

Методологический подход К. Н. Леонтьева основывается на "гипотезе триединого процесса развития". Среди основных черт мировоззрения философа исследователи отмечают: "византизм", "элитизм", "этатизм", "восточничество-западничество", "охранительный социализм". Его общественно-политический идеал - неограниченная монархия; служилая аристократия; сословно-корпоративный строй. Леонтьевская заповедь сближаться не сливаясь, входить не растворяясь, сегодня звучит острее, чем в его времена.

Предметом исследования являются отфраземные гнезда русского языка. В основу классификации отфраземных гнезд положен частеречный принцип, в соответствии с которым выделяются глагольные, адъективные, субстантивные, адвербиальные, глагольно-пропозициональные и междометные гнезда. Субстантивные гнезда с вершиной-фразеологизмом модели "существительное + существительное" представлены небольшим списком (злоба дня, хлеб-соль, пуп земли, преставление света, честь мундира, ветер в голове у кого, содом и гоморра, ума [уму] помраченье). Разветвленные гнезда образуют фраземы злоба дня и хлеб-соль. В результате исследования были выделены деривационные цепочки, особенность которых заключается в том, что на 1 ступени образуются слова, которые связаны с мотивирующей фраземой лишь семантически. Производные 1 ступени могут служить базой для морфологического словообразования.

У дослідженнях лінгвістичних аспектів функціонування рекламного тексту науковці зазвичай вказують на присутність паравербальних засобів, що спільно з текстом забезпечують необхідний прагматичний ефект такого типу повідомлень. У науковій розвідці описано можливості доповнення рекламного тексту, забезпечення однакового його сприйняття реципієнтами, уникнення багатозначності чи негативного сприйняття рекламної інформації, завдяки можливості використання та різноманітності його екстралінгвістичних компонентів. Враховано візуально-графічні елементи, використання кольорової гами, звуковий устрій тексту, графічні особливості написання тощо та їх співвідношення з вербальним компонентом реклами.

Повторяемость как семантическая категория, противопоставленная единичности, является универсалией и имеет средства выражения во всех языках. Будучи разновидностью множества, повторяемость исследуется философами и лингвистами, в русском и других славянских языках традиционно связывается с видом глагола. Дана классификация повторяемости, выражаемой имплицитно и эксплицитно, кратко описаны способы передачи повторяемости на внутрисловном и синтаксическом уровне, предложена семная формула видовых граммем русских глаголов, из которой следует, что повторяемость входит в грамматическую семантику несовершенного вида. Это позволяет глаголам несовершенного вида передавать повторяемость без поддержки контекста. Выводы и результаты исследования имеют теоретическое значение и практическое применение в курсе русского языка как иностранного при обучении видам глагола.

Хотя в романе М. А. Булгакова нет сцены в Гефсиманском саду, весь он пропитан ее внутренней напряженностью. "Моление о чаше" - квинтэссенция трагедии, боли и любви. Герой Булгакова, перенесший пытку Голгофы, освободивший от вековых мучений своего палача, такой, каким он предстает на страницах романа, воплощает собой то великое сострадание, которое и есть Он, Сын Божий, искупивший личными страданиями грехи людей и указавший им единственный путь к спасению. Поэтому и карательные функции не у него; и не потому, что не в Его руках они, а потому что не в этом суть Его.

Исследованы разные подходы к понятию "дискурс" в педагогической лингвистике и педагогической риторике. В понятийном аппарате лингвистической дискурсологии и педагогической риторики есть много общего: коммуникативная ситуация, адресат и адресант, стратегии и тактики речевого поведения, жанры речи и т. п. В то же время объект и предмет изучения различны. В педагогической риторике дискурс - это речевое поведение учителя на уроке, которое складывается из речевых актов, шагов и циклов. Дискурс в педагогической лингвистике - это речевое взаимодействие учителя и учащихся в рамках коммуникативной ситуации, погруженной в сферу организованного обучения. Материальной формой дискурса является текст.

Надано загальну характеристику й оцінку джерелознавчого потенціалу поселень Дніпро-Донської бабинської культури. Особливу увагу приділено так званим базовим для дослідження культури пам'яткам, важливим як за показниками презентабельності археологічних колекцій, так і з огляду на їх культурну чистоту, а також хронологічну діагностичність. Серед таких еталонних пам'яток виділено епонімне поселення Бабине-III і селище Овочівників - на Дніпрі, Козача Пристань та Іллічівка - на Сіверському Дінці, Левенцівка-I - на Дону. Констатовано недостатність вивченості поселенських пам'яток, у порівнянні з поховальними, попри те, що потенціал існуючої джерельної бази об'єктивно дозволяє зробити набагато більше. Наголошено на необхідності підготовки узагальнювального монографічного (дисертаційного) дослідження поселенських пам'яток культурного кола Бабине, або якоїсь з його регіональних груп.

Возникновение угроз и опасностей, с которыми сталкивается современное общество, порождает необходимость создания общей теории социального риска. На основе исследовательской практики наиболее известных теорий социальных рисков выделяются принципы анализа "общества риска". Общая теория социального риска должна отвечать следующим критериям: отправляться от анализа кризиса основ современного общества; в анализе идти от общего к частному; быть комплексной, охватывать все сферы общества; отвечать принципу историзма; быть критической, а не апологетической.

Рассмотрены проблемы исторической фонологии. Предпринята попытка на богатом фактическом материале - на основе использования каламбуров в произведениях В. Шекспира, установить, произошла ли вокализация звука [r] в английском языке ранненовоанглийского периода. Решается и вторая проблема, непосредственно связанная с вышеназванной - была ли в шекспировском английском фонема [3:]. В исследовании по-новому используется каламбур. Он выступает в качестве источника и средства получения информации о произношении исследуемых фонем. В его структуре различаются стимулятор и результанта. Сделан вывод о том, что в исследуемый период вокализация звука [r] еще не произошла. Косвенным доказательством отсутствия вокализации звука [r] в позиции после гласного является "эрное" произношение гласных в литературной норме американского варианта английского языка и в четырех диалектных зонах США. Сделан вывод об отсутствии фонемы [3:] в фонологической системе английского языка шекспировской эпохи.

Анализ существующих трактовок онтологической сущности ритуала, получивших выражение в многочисленных дефинициях, позволяет выявить в них ряд типичных для эмпирического сознания заблуждений и противоречий, объясняемых наличием у них общей методологической основы - неисторического понимания сути социальных явлений. Предпринятая попытка выявить и очертить общие контуры "модели неисторизма" как характерного симптома эмпирического сознания дает возможность в каждом конкретном случае безошибочно определить, имеем ли мы дело с научно-теоретическим понятием сущности ритуала или всего лишь с типичным представлением эмпирического сознания.

Рассмотрено происхождение ряда слов русского и украинского языков. На взгляд автора, романтизм с его иллюзорным понятийным аппаратом как методологическая основа исторического языкознания должен быть преодолен. Ср. уводящее в область романтических тайн определение слова как формулы, "мистической криптограммы", оформленной преформантами и детерминативами, носителями магических смыслов. Вследствие этого те или иные лексемы могут получить не приблизительное, а весьма точное объяснение. Во всяком случае к последнему нужно стремиться. Фундаментом новой концепции диахронической лингвистики должно стать следование одним и тем же принципам в области семантических сдвигов и фонетических переходов, а также мысль о том, что слово по своей сущности предикативно. Иными словами, мы исходим из того, что внешняя, поверхностная, морфология отличается от внутренней, глубинной, морфологии слова и что, рассматривая происхождение слов, следует отдавать предпочтение морфологии глубинной.